Ідея святкувати 13 лютого Всесвітній день радіо належить ЮНЕСКО, яка затвердила його в 2011 році. ООН підтримала цю ініціативу в 2013 році.
На глобальному рівні радіо як носій інформації для людства залишається найбільш широко вживаним. Завдяки простоті й дешевизні ним можливо охопити найбідніші верстви населення та віддалені райони, де поки що недоступні інші види комунікації. Також радіо — це екстрений зв’язок під час надання допомоги в разі стихійних чи техногенних катастроф.
До кінця 1800-х років одночасно декілька вчених у різних країнах наполегливо займалися практичними дослідженнями електромагнітних хвиль, які являються основою радіозв’язку. Тому звання винахідника радіо важко віддати одній людині.
Створенням генератора та резонатора відзначився фізик з Німеччини Генріх Герц, який у 1887 році за допомогою цих приладів здійснив передачу електромагнітних хвиль на відстань без дротів. Втім, вчений не вважав, що це його відкриття буде мати хоч якийсь практичний сенс.
Нікола Тесла, відомий винахідник, який на той час жив у США та досліджував атмосферну електрику, раніше за інших наблизився до створення приймача електромагнітних хвиль. Ще в 1890 році він описав прилад, який дозволятиме на відстані слухати будь-що — виступи політичних лідерів, музику, пісні чи проповідь священника. В 1893-1895 роках вчений створив приймач та передавач радіохвиль власної конструкції.
Прилад Тесли міг переводити радіосигнали в акустичні звуки, так само як сучасні радіоприлади. Але, за задумом Тесли, радіосигнал був лише проміжною ланкою в грандіозному плані передавати за допомогою гігантського резонатора по всьому світу електричний струм, не використовуючи дроти. Наскільки реальною була ця ідея, судити важко, адже, на жаль, Тесла не встиг втілити її в життя.
В 1894 році в Оксфорді Олівером Лоджем було продемонстровано передачу радіосигналу на 40 метрів — від однієї будівлі до іншої. Продовжувати роботу над вдосконаленням своїх приладів Лодж не став, бо так як і Герц, не бачив майбутнього для використання цього явища на практиці.
Олександр Попов, російський фізик, у 1895 році в університеті Петербургу прочитав лекцію, в якій обґрунтував можливість радіозв’язку, а в 1896 році вперше здійснив передачу радіотелеграми. Словами, які вперше транслював Попов, стали набрані азбукою Морзе ім’я та прізвище — «Генріх Герц».
Попов теж використав приймач та передавач власного виготовлення, базуючись на приладах Олівера Лоджа. Але російський вчений вдосконалив пристрій, і він відзначався високою чутливістю та надійністю. Винахідник також додав до свого приладу антену, що дозволило вважати цей пристрій новаторським, а опис радіоприладу Попова було перекладено на всі європейські мови.
Молодий італійський винахідник Гільєрмо Марконі отримав патент на радіоприймач та передавач в 1896 році через два місяці після першої радіопередачі Олександра Попова. В 1901 році Марконі продемонстрував передачу радіосигналу через Атлантичний океан. Патент на винахід радіозв’язку Марконі отримав у США в 1905 році, а в 1909-му його нагородили Нобелівською премією з фізики.
Між Марконі та Теслою виникла судова суперечка щодо права на винахід радіо. В результаті судового слідства саме Нікола Тесла отримав офіційне звання винахідника радіо в США, щоправда, вже посмертно.
В 1906 році Реджинальд Фессенден провів двосторонній сеанс радіозв’язку через Атлантику, в якому телеграми доходили безперешкодно, а от спроби передавати людську мову або музику не мали успіху. Але вже в 1909-му американець Чарльз Геррольд збудував радіостанцію з технологією передачі голосу. Саме його радіостанція першою почала транслювати музику, також Геррольду належить авторство терміну «радіомовлення».
Так, на початку XX століття радіо від перших своїх передач відкрило доступ мільярдам людей до розваг та інформації.
Коментарі
Дописати коментар